РУШАЄМО ДО ПОЛЬЩІ...
Розпочинається наша поїздка з рідного Палацу дітей та юнацтва. Ми вирушаємо до Лодзю на фестиваль «Folkove Inspirations», де любов до фольклору об’єднає 17 країн. В двоповерховому автобусі їдуть танцювальний ансамбль «Фламінго», вокально-інструментальний колектив «Первоцвіт», київські скаути та вихованці славутицького Палацу дитячої та юнацької творчості. Ну і звичайно ми, юні журналісти «ЮН-ПРЕССу», які будуть висвітлювати для вас події, обличчя та атмосферу фестивалю.
Поїздка в автобусі – це початок нових знайомств. Але в такому потоці нових та цікавих людей важко запам’ятати їх імена. Тому ми помічаємо яскраві деталі, що допомагають нам ідентифікувати їх надалі.
Ці портрети – крапля в морі серед цікавих людей, учасників нашого фестивалю. Усі вони креативні, талановиті та повні надії. Надії, що цей фестиваль вони запам’ятають на все життя. Ми посміхаємось, чекаємо з нетерпінням приїзду в Лодзь, а в душі ми хвилюємось. Особливо ті, хто їдуть вперше. Ми заплющуємо очі,і уявляємо. Яке це місто,де ми будемо жити. Ми мріємо, засинаємо, знайомимось і наближаємось до міста, яке стане нам домом більш ніж на тиждень
P.S.
Всіх, кого ви впізнаєте за нашими портретами, просимо називати у коментарях :)
Дівчинка в смугастих гетрах
Вийшли вночі на заправці близько 4 години ночі. Не знаємо де находимось, тільки куди їдемо – в Лодзь.
«Дивіться, які в неї класні смугасті гетри!» Такі ж прикольні, як і вона сама. Тепло так і ллється з посмішки, що вирізняє її з натовпу. І це не дивно, адже перед нами – славутчанка! Там не буває непривітних людей.
Ми знаємо цю дівчину завдяки Золотій Осені Славутича, вона є невід’ємною частиною фестивалю. Якщо ми знаємо ЗОСю близько 4 років, то вона знає кожний закуток ще з народження.
В Лодзі вже вдруге, проте, за її словами, знайомитись з містом буде вперше. Адже минулого разу через щільний графік так і не встигла роздивитись визначні місця.
Шопінг – це те, заради чого більшість туристів їде по Польщі. А наша героїня проміняла якісний і недорогий одяг на гору ласощів. Шоколадки, батончики, цукерки… Справжня Імперія Солодощів!
Своєю другою метою славутчанка називає практику в спілкуванні польською мовою. І не виключає, що одного разу повернеться сюди, але вже в ролі студентки польського вишу.
Ось така наша смугаста солодкоїжка-поліглот.
Микита Сергійчук
Оксана Семенік
Довгі години у дорозі, приємне невимушене спілкування з людьми, яких раніше не зустрічав, які виявляються дуже цікавими та незвичайними.
Вони сидять неподалік від нас в автобусі, розмовляють між собою тихо та помірно, не привертаючи особливої уваги. Але подивившись уважніше ми помічаємо виликі щирі очі. Вони їдуть до Лодзя втретє, аби презентувати власну нову колекцію одягу на фестивалі, надихнутись творчою атмосферою Польщі, побачити нових людей та старих знайомих. Деякі з цього колективу, а саме Варя та Ангеліна, займаються у народному художньому коллективі Театр моди та "Дебют" понад 11 років, із самого дитинства! І до сих пір не втратили того дитячого запалу. Дівчата пояснюють: все роблять самостійно - шиють одяг, виробляють макети, вигадують композиції, ставлять танцювальний номер, та втілюють у реальність власні ідеї. Кажуть, це займає багато часу, але воно того варте, про це свідчать лідируючі місця на конкурсах та фестивалях. Питання про гроші навіть не стоїть — все будується на взаємодопомозі та ентузіазмі керівників та учнів колективу, при підтимці міської адміністрації. Проте дівчатка скромно підмічають, що їх часто запрошують на фотозйомки у ролі моделей та актрис. На вдосконалення юні моделі та дизайнери витрачають левову частину життя, оскільки тренування з хореографії, вишивання, моделінгу проходять майже щодня. У подальшому вони також планують повязати життя зі сценою, проте не виключають мождивості реалізувати себе в іншій сфері.
Фестиваль “фольклорне натхнення” не перший і не останній, який відвідають дівчата як участники, але цього разу вони їдуть з великим очікуванням побачити та дізнатись щось нове та вкотре надихнутись теплотою та гостинністю Лодзя.
Тома Заманова
НАВКОЛО МУЗЕЇВ ЗА ТРИ ГОДИНИ
Напевне читали роман Жуля Верна «Навколо світу за вісімдесят днів»? Ми не билися об заклад, як англієць Феліас Фогг, але три години на кращі музеї Лодзя – теж серйозний виклик.
Всього три години і вісім різних музеїв (до речі англієць під час подорожі також відвідав 8 різних міст). У Фогга був вірний слуга Жан Паспарту, а у нас веселі польські волонтери: Філіп, Вероніка та Кінга. Також замість різних засобів пересування ми використовували наші ноги, що безумовно робить нас крутішими за англійського мандрівника.
Перший пункт подорожі – Лодзька обсерваторія. На жаль, в нас не вийшло роздивитись всю красу космосу через велику кількість бажаючих, але натомість ми відвідали кімнату для експериментів з фізики, де маленьким полякам показували секрети цієї точної науки.
Наступна зупинка – Музей археології і етнографії, між іншим, найбільший музей Лодзі. Тут знаходяться традиційні польські костюми, експонати, що розповідають про життя селян, польську культуру, що має багато спільного з українську.
Далі наш шлях пролягає через Мануфактуру – найвидатнішу будівлю Лодзі. Колись ця велична споруда з червоної цегли була ткацькою фабрикою, а зараз тут знаходяться різні магазини та декілька музеїв, заради яких ми сюди й пришли. Музей Фабрики, як і має бути, розповідає про історію Мануфактури. Тут можна подивитись на старе промислове обладнання, яке й досі працює, та відчути весь дух старовини. Атмосферу фабрики також доповнюють старі фотографії, що висять на стінах.
Найвідомішим музеєм Лодзі є Музей Мистецтв MS². Він, як і Музей Фабрики, знаходиться в Мануфактурі. Найбільше ми чекали, коли відвідаємо саме його, адже там зібрано багато експонатів сучасного мистецтва. Та, нажаль, нам не судилось поринути у світ прекрасного. В музей нас не пустили через відсутність пропусків.
На відміну від Феліаса Фогга з завданням ми впорались частково, проте наша подорож була не менш захоплююча та цікава.
Микита СЕРГІЙЧУК
МОМЕНТИ, ЯКІ ПОТРАПИЛИ В ОБ'ЄКТИВ
Привіт мої іноземні друзі! Саме так хочеться звертатися після першого знайомства й урочистої фестивальної ходи містом. Кожна країна-учасник сьогодні мала можливість проявити себе. Почався фестивальний день з довжелезного потоку людей по центральній частині Лодзя - вулиці Петроківській. Захоплююче, різнобарвно, галасливо, співоче і відверто патріотично! Таку картинку мали можливість спостерігати місцеві мешканці та гості міста. Запальна енергетика учасників навіть змусила музичну техніку замовкнути під час виступу грузинської танцювальної команди.
Продовжився фестиваль концертною програмою, де колективи потішили власною майстерністю та професійністю.
Вікторія Золотова
ФЕСТИВАЛЬНИЙ МАРАФОН.
ДЕНЬ ПЕРШИЙ
Перший день у Лодзі насичений враженнями, емоціями та несподіванками. Час від часу здавалось, що Польща прийняла нас з упередженістю, навіть трохи ворожо, але це все було лише першим враженням.
Хостел, в якому оселилася українська делегація дуже атмосферний та домашній. Видно, що власники цього закладу докладають багато зусиль для того, щоб гості залишались задоволеними та відчували себе комфортно. Стіни у холі прикрашають побажання та привітання гостей, які колись бували в цьому місці, на рецепції грає акустична музика; назва хостелу не менш стилістична «cynamon hostel», в перекладі «кориця костел». Майданчики перед сходами на поверхах прикрашені графіті, а кімнати облаштовані необхідними речами.
Шкода, що часу тут проведемо мало через насичену програму. На ранок першого дня була запланована пішохідна екскурсія містом, з чого і розпочалося перебування у Лодзі делегацій з різних країн, зокрема Грузії, Молдови, України та інших. Ідучи найширшою вулицею Лодзя, яку за звичкою називають алеєю, до екскурсовода підійшов чоловік, який з непідробленим інтересом запитав, з якої країни делегація. Дізнавшись, що з України - раптово зник, так само, як і з*явився. Група пішла далі, забувши про дивного чоловіка, але через хвилин 10 він знову підійшов, але вже з пакетом, так загадковою посмішкою, ніби шукаючи вдалі слова, чи момент. Він сказав, що з великою повагою ставиться до України та кожного дня хвилюється, дізнаючись новини звідти. І додав, що бажає подарувати дрібничку – пакунок печива, але від щирого серця. Виявляється, що зникав він для того, щоб купити українським гостям солодощі. Українську делегацію чоловік розчулив, викликавши теплий відголосок в душі. Як вдячність, ми одразу вирішили подарувати йому листівку з краєвидами українських степів, на згадку. Так незнайомець з Лодзя розвіяв всі упередження та сумніви щодо гостинності Польщі.
Вечері нам вдалося поспілкуватись з вихованцями палацу творчості та молоді у Лодзі, де проходило знайомство з організаторами та програмою фестивалю. Незважаючи на мовний бар’єр, гості та самі поляки добре розуміли один одного, ділилися враженням та розповідали історії. Перед прощанням українці та поляки співали один одному народні пісні, тим самим зблизившись на культурному рівні.
Завершився перший день підведенням підсумків, щасливою втомою та очікуванням відкриття фестивалю завтра. Що буде далі - побачимо, але тепер можемо бути впевненими, що Польща - це гостинний куточок для кожної делегації.
Тома Заманова